Хочу почати циклзнайомства з співробітниками благодійного фонду «Вихід», починаючи з себе – директора Олени Горячевої Олени.

Колись на самому початку моєї трудової діяльності майбутній начальник проводив зі мною співбесіду та задавав питання – креслити вмієш? — вмію; красиво писати вмієш? — вмію; малювати вмієш? — вмію; може і вірші можеш писати? — можу,все можу. Весь подальший час роботи він мені нагадував, що я все можу.

Так,  дійсно вся моя трудова діяльність підтверджувала цю тезу та інколи я думаю що кадри с фільму «Операція И», де головний герой визивався відбувати трудову повинність:  – Цементний завод – Я, холодокомбінат – Я, … це про мене. Потрібно вийти на вулицю та почати розмовляти з незнайомими людьми – будь ласка; потрібно знайти споживачів наркотиків та залучити до проекту – легко; провести опитування/інтерв’ю з представниками груп ризику щодо інфікування ВІЛ – нема проблем. Координувати  проекти —  зменшення шкоди, адвокації, дослідницькі, супровід хіміорезистентного туберкульозу та багато інших – все мені під силу. Потрібно заснувати неприбуткову організацію – буде зроблено. Я можу ще довго перелічувати все що мені під силу та що роблю – тренерствоя5 та консультування, експертиза,…. Але зостаннього – намагаюсь бути також інформаційним менеджером фонду. Тобто – не тільки писати статті, замітки, але робити та обробляти фото, буди сценаристом, режисером, оператором, актором, критиком, монтажером, звукорежисером, кур’єром, …. Може все це здається занадто, але все це, та багато іншого, мені необхідно робити, як представнику неприбуткового сектору. Головне про мене, що я намагаюсь залишатись оптимістом, підтримувати свою команду, планувати майбутнє, думати як вирішити ті проблеми та виклики, з якими стикаються наші клієнти і партнери.

І  часом, коли я дуже втомлююсь, я нагадую собі слова свого колишнього керівника “Я все ще можу все”.

й 2

я4